З. І. Марштупа, заступник директора з виховної роботи

Леськівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Черкаської районної ради Черкаської області

 

Роль батьків у вихованні дитини

У сім’ї закладається коріння, з якого виростає пагін,

і гілки, і квітки,і плоди. Сім’я – це джерело , водами

якого живиться  повноводна  річка нашої держави.

В. Сухомлинський

Сім’я – першооснова розвитку дитини, яка робить її життя багатогранним та  повноцінним .  Батьки, як перші вихователі власних  дітей, мають усвідомити, що вони є фундаментом здорового суспільства, першим мікросередовищем, в якому живе, виховується і розвивається дитина з першої хвилини появи на світ. Адже у сім’ї дитина вперше засвоює правила поведінки, вчиться жити в соціумі. Родина формує ставлення до держави, суспільства, оточуючого світу мистецтва, праці, до іншої людини, до себе самої. Досвід переконує, що ніхто і ніколи, не можуть замінити дитині родину: батька та матір, братика чи сестричку, дідуся та бабусю. Духовний вплив батьківського дому здійснюється за допомогою щирої материнської ласки,  небагатослівної поради та любові батька, домашньому затишку, злагоді та теплу. Мудрість  батьків будує щасливі  сімейні стосунки і є великою виховною силою. У сім’ї однакова роль належить як батькові так і матері, їхньому авторитетові. Для дитини мама і тато-найкращі в світі, мама - найдобріша, тато -  найсильніший.

Виховання дитини в сім’ї - довгий і нерозривний процес, де всі члени родини повинні об’єднати свої зусилля й можливості та тісно співпрацювати між собою. Така співпраця виявляє та активізує виховні можливості сім’ї , підвищує педагогічну культуру батьків.

«Постановка проблеми». Сьогодні потребують перегляду погляди батьків на виховання дітей. Традиційний підхід себе не виправдав і є дуже малоефективним. Причинами такого стану є: недостатня увага членів родини до дитини як індивіда. Часто батьки говорять так: «Мене так виховували  і я так виховую. Бачте виріс нормальною людиною, вивчився, маю роботу,  сім’ю, дітей». Другою причиною є те, що батьки мають недостатньо знань як правильно виховувати сучасну дитину, яка зовсім не схожа своїм розвитком, інтелектом, думками на дітей, які були десять років тому. Батьки  мають  дуже малий виховний потенціал, бо на першому  плані  у них стоять достаток родини, забезпечення її матеріальних благ, а на останньому плані духовний світ як самих батьків так і власних дітей. Скільки батьків хоч один раз на рік відвідують музеї, театри, кіно? В даний час, на превеликий жаль, є величезний розрив між дітьми, батьками та дідусями і бабусями. В сім’ї відбувається переорієнтація на інші цінності, діти включаються у ринкові відносини. Нові ідеології часто призводять до сімейних конфліктів між членами родини. Ці вищезгадані проблеми й стали причиною написання даної статті, яка сподіваюся допоможе переглянути сімейне виховання, стосунки в родині, організувати спільну діяльність батьків, спонукатиме їх до нових шляхів, методів і форм взаємодії батьків з дітьми.

«Аналіз останніх досліджень і публікацій» Найбільш досліджено вітчизняними вченими виховну функцію батьків. Психолог Л. І. Анциферова  у своїй праці «Психологія формування і розвиток особистості» стверджує, що «виховна функція батьків не зводиться до формування особистості в цілому, а має на меті виховати… соціально-психологічні якості, особистісні цінності, певний склад мислення дитини» [1; 5].Визначення поняття «формування», де йдеться про вплив батьків на особистість, урівнюється з поняттям навчання і виховання. Це дало підстави С. Л. Рубінштейну стверджувати, «що дитина  в родині розвивається, виховуючись і навчаючись, а не розвивається, навчається і виховується. Це значить, виховання і навчання включається в сам процес розвитку дитини» [5; 190]. Отже, родинне виховання як і розвиток особистості не є спонтанним, а відбувається в процесі діяльності і обов’язково є керованим батьками, або  особами, що їх замінюють. За словами Г. С. Костюка «родинне виховання за своєю суттю – це керівництво індивідуальним становленням людської особистості» [4; 380]. Сучасним батькам не слід відвертатись від дійсності, потрібно цікавитися життям держави, її перемогами і поразками, неоголошеною війною, яка вже чотири роки іде на сході України, привчати дітей відповідати за свої вчинки, утримуватися від необдуманих кроків, уникати конфліктів, бути толерантними. Самі батьки повинні мати свій світогляд, бути ерудованими, уміти дати відповідь на дитячі запитання, не стояти осторонь їхніх проблем. Бо власний приклад батьків  переконує дитину, що незнання чогось в сучасному світі є недоліком і стимулом для подальшого навчання та розвитку. Ерудиція батьків є гордістю дітей, уміння дати відповідь на дитячі запитання  породжує авторитет батьків. Тому батькам потрібно постійно самоудосконалюватися, наполегливо працювати над собою. Проводячи батьківські збори  і задаючи батькам питання: «Скільки часу щодня ви спілкуєтеся з дітьми», батьки відповідають близько 30 хвилин. Це дуже мало.За цей час діти не встигнуть розповісти, що відбувалося впродовж дня, а не те, щоб  поділитися своїми переживаннями чи невдачами. Незважаючи на величезну кількість наукових досліджень, присвячених спілкуванню в родині, ці проблеми  потребують вирішення.

«Метою статті» є допомогти батькам усвідомити те, що виховання дитини залежить перш за все від них. Знання інтересів дітей, спілкування з ними, допомога, власний приклад, спільна трудова діяльність, відпочинок, інтереси  позитивно вплинуть на  навчання і  розвиток дитини.

«Виклад основного матеріалу».  В давнину вважали, що батьки дитині дані від Бога і поважати і шанувати батьків - це був неписаний закон для дітей, а тих, хто не дотримувалися цього закону Бог жорстоко карав. Батьки також несуть відповідальність за свою сім’ю, бо мають неабияку владу і авторитет. Всі ми знаємо, що кожна сім’я - колектив. Але батьки і діти різняться тим, що перші керують сім’єю, а другі використовуються в ній.

Мати – перший педагог, від якого почався рід, і її ніким замінити не можна. Справжня мати нічого не пошкодує для своїх дітей, ніколи не залишить дитину у біді, не скривдить її, зрозуміє, прийде на допомогу. Результати виховання матері  залишають глибокий слід  у дитини на все життя. Але материнська любов  повинна мати  міру, бо сліпа любов калічить дитину. Також батьки не повинні  карати дітей за допомогою залякування, позбавлення їжі, сну, кишенькових грошей, відпочинку, побиття та інше. Належне, повноцінне  виховати дітей – не тільки моральний, а і  конституційний обов’язок  кожного  батька і кожної матері. За виховання своїх синів і дочок вони відповідають перед суспільством. Суть цього прекрасно передав А.С. Макаренко, який писав: “Виховання дітей – найважливіша галузь нашого життя. Наші діти – це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу. Вони творитимуть історію. Наші діти це майбутні батьки і матері, вони теж будуть вихователями своїх дітей. Наші діти повинні вирости прекрасними громадянами, хорошими батьками і матерями. Але це – не все: наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, це – наші сльози, це – наша провина перед іншими людьми, перед усією країною.

Любов справжня – це керування  дитячими бажаннями, запитами і уміння в потрібний час обмежити їх. Обмеження  без любові робить життя дитини нестерпним. І  чим більше істинної батьківської любові отримує дитина, тим кращою буде ця особистість в подальшому житті. А якщо батьківська любов є сліпою, то дитина спочатку вимагає з батьків виконання всіх її забаганок, а потім перетворюється у свавільну істоту, якій ні батьки  ні виховні заклади вже не можуть дати ради. Коли порушується ота гармонія  розумної любові до дитини, то  настає правопорушення і все те, що воно за собою веде. Злагода в родині, сімейне тепло, повага та любов  між усіма членами є тим прикладом сім’ї, який дитина пронесе впродовж свого життя і буде зразком її майбутньої власної родини. Мудрість батьківської любові полягає в тому, що батьки ростять не просто дитину, а майбутнього громадянина своєї країни.

Якраз у родині закладаються основи моралі. Дитина повинна не тільки бути інертним споживачем, а і уміти віддавати те тепло, любов, що вклали в неї батьки. Якщо цього не буде, то дитина виросте егоїстом, легковажною особою, яка не матиме співчуття не тільки до оточуючих  її людей, а і до власних батьків. Коли батьки спокійні і впевнені в тому, що з їхніми дітьми все гаразд – це повне батьківське щастя.

Виховати із дитини людину, яка проявить себе в творчості, мистецтві, праці, яка прийде на допомогу ближньому, яка стане (в разі необхідності) на захист своєї держави – це надважке першочергове батьківське завдання, бо якраз батьки творять неповторну людську особистість. Щоб це завдання для батьків було легшим, потрібно вчити дітей турбуватися про тварин, природу, дідуся, бабусю, молодших братів і сестричок, про друзів, оточуючих людей і найголовніше про своїх власних батьків. Одного почуття прихильності замало - потрібна справжня безкорислива любов і турбота. Дитину потрібно вчити думати, міркувати, аналізувати, зіставляти. І чим глибші моральні якості будуть у дитини, тим взаємини і стосунки в дитини з батьками, друзями, оточуючим світом будуть кращими. Батькам потрібно бачити все те, що постійно відбувається в душі дитини: і гарне і тривожне, і веселе і те, що непокоїть, і любов і страх. Треба знайти до дитячого серденька  такий підхід, щоб взаємини її з оточуючим світом, з людьми  пробуджували в  неї любов, повагу, довіру до батьків. Щоб під час виникнення складної ситуації дитина йшла не на вулицю,  не до чужих людей, а до батьків.

Материнська любов, сила духу, воля  дисциплінує батька, утверджує в ньому почуття відповідальності за власну родину, бо роль батька у вихованні дітей є особливою. Батько турбується про благополуччя дітей,  їх здоров’я, відпочинок, оберігає і захищає дітей і дружину. Батько й мати ті люди, дякуючи яким дитина появилася на світ. У батьківстві є велика місія - продовження людського роду, наступності поколінь,  зв’язок з минулим.

Родинне виховання – це основа всього виховання дитини, яке вона  отримує не тільки вдома, а і  у навчальних закладах: дитячому садочку, школі, вузах. Виховання дитини у сім’ї і школі – нерозривний процес. А тому дуже важливо, щоб вчителі і батьки об’єднали свої зусилля і можливості та перейшли до тісної співпраці в організації спільної діяльності з виховання дітей.

З цією метою в нашій школі велика  увага приділяється роботі з батьками. Першим завданням, яке ми вирішували,  це було завдання   «Як залучити батьків до школи?». Ми дуже хотіли, щоб батьки приходили до школи не тільки, коли їх викликають, або запрошують на батьківські збори чи заходи, а самі цікавилися життям дитини в школі, в дитячому колективі. Нікому не секрет, що  є такі батьки, яких дуже важко залучити до чого-небудь і які стараються обходити школу стороною. Тоді і виникла ідея у вчителів створити учительський театр, який на загальношкільних  батьківських зборах  ставить п’єски із реального життя учнів, батьків і вчителів. Виступи  театру дуже вразили батьків, бо в героях вони  впізнавали себе, і після вистави своїми враженнями  дуже довго ділилися між собою. На наступних зборах батьки з нетерпінням і дехто з острахом чекали виступу театру, і явка батьків була набагато більшою.

Не знали й не впізнали

Бабуся     (сидить за столом, перебирає квасолю і співає, вбігає внук Сашко, учень 10 класу)

Сашко   Бабусю, привіт. А де батьки?

Бабуся   Привіт. Немає дома, а чого ти так засапався?

Сашко   Так біг же додому. Бабусю,  кидайте своє брудне діло, готуйтеся, бо я сьогодні приведу додому свою даму, і не просто даму, а класну даму.

Бабуся  Я розумію, що для тебе вона дуже класна, але чи не зарано ще?

Сашко  Чому рано. В самий раз. Прийде близько шістнадцятої.

Бабуся  То що ж робити?

Сашко  То я ж кажу. Готуйтеся там каву, пиріг чи печиво, та й прикид треба змінити.

Бабуся  Кого прикидати?

Сашко  Ой, бабусю, я спішу. Передай батькам, щоб були готові і щоб жодного зайвого слова. Дивіться там мені.

Бабуся (шукає телефон) Де той клятий телефон. Як потрібний ніколи не знайду (набирає номер).Алло, синочку, це ти? Та нічого не трапилося, а Наталка там біля тебе? Дай їй слухавку. (Сердитим голосом). Де ви тиняєтеся? Мухою додому. Ти ж у нас дуже розумна,  от і дожилися, що хлопець ( а він ще школяр, тільки у 10 класі, якщо ти пам’ятаєш )  приведе сьогодні дівчину, в яку закохався по вуха, і хоче  з нею жити.

                        (Звучить звук машини, що швидко їде і різко гальмує)

Син  Мамо, що за переполох тут у вас?.

Бабуся   Ні це у вас. Я спокійна як удав. Це вам син невістку приведе, а що я, моє діло маленьке. Якщо я з твоєю жінкою мирюся, то й цю витримаю.

Невістка  Мамо, порадьте, що робити. Де ваші краплі від серця. Дайте мені 30 крапель.

Бабуся В такій ситуації треба не крапати, а нахильці пити.

Син  Мамо, що ви таке говорите. Ви хочете мою жінку зі світу зжити.

Бабуся Чи ти здурів, сину, щоб я та за твою Наталку гріх на душу взяла. Не діждетеся.

                      (Заходить Сашко з учителькою)

Сашко  Дорогі родичі, знайомтесь, це Інна  (пауза)  Василівна. Це моя мама, тато і бабуся.

Невістка  Господи , та їй майже 35 скоро.

Бабуся  Нічого, вік це не перешкода, мудріша. А чи давно це у вас із нашим Сашком, він ще ж такий молодий?

Вчителька  Та уже років із два, як повне порозуміння.

Невістка  (чоловікові) Ой обкрутила сина, заарканила, а тепер вірьовки з нього в’є, бачиш як перед нею упадає.

Бабуся  А як часто ви зустрічаєтеся?

Вчителька  Три-чотири рази в тиждень. (До Сашка).  Саша, то три чи чотири?

Сашко Чотири, і це тільки вдень.

Бабуся  І як вам наш Сашко, може є якісь незручності?

Вчителька  Ну що ви. Він великий молодець, схоплює все на льоту. Навіть повторювати не потрібно. Саша від природи дуже здібний,  талановитий, енергійний, активний, конкурентоспроможній.

Невістка  А він що у вас не один?

Вчителька  Звичайно ні? Є ще й інші хлопчики. Спілкуватися з молодими - це ціле задоволення. Я їх всіх люблю і  віддаюся їм вся без останку.

Бабуся  Я розумію, що ви дуже гарна, ефектна жінка, я б сказала навіть зваблива і одного спілкування вам буде недостатньо так чи ні? Що ви ще хочете?

Вчителька Чогось солоденького.

Невістка  Ну це вже занадто, я зараз їй такого солоденького дам.

(Забігає старша дочка-студентка)

Дочка   Привіт. Ой у нас гості. Доброго вечора, Інно Василівно, давно вас не  бачила. Як Ви?

Батьки  ( до дочки)    Ти що її знаєш?

Дочка  Та це ж моя класна керівничка Інна Василівна, наша класна дама, як ми її називали.

Всі  Вчителька? (німа сцена)

Дочка  От що буває, як батьки до школи не ходять і не знають вчителів своїх дітей.

Висновки  У школі спільно з родиною дітей потрібно виховувати в любові, доброті, довірі. Але  і сама атмосфера, в якій виховується, живе дитина  має великий вплив на неї. Чим більші батьківський і учительський авторитети , тим  сильніший вплив на дитину вони мають.  Діти поважають як батьків так і вчителів вимогливих і справедливих, чесних і незаангажованих, чуйних і уважних, активних і ініціативних. Поведінку дорослих діти сприймають інтуїтивно, не розкладаючи на полички моральні якості совісті і порядності, бо якраз моральна чистота, позбавлена найменшої частки лицемірства. Діти дорослішають, обирають собі супутників життя, створюють власні родини і якраз те, що виховали у них їхні  сім’ї, вони будуть переносити на власні.

 

Список літератури

1.Анциферова Л.І До психології особистості як розвиваючої системи//Психологія формування і розвитку особистості. -М.: 1981.-324с.

2. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. КН.2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади.-К.: Либідь, 2003.-344с.

3.Батьківські збори.7-9 клас / Упорядник О. Л. Співак.-Х.:Ранок. НТ, 2008.-100с.

4.Костюк Г.І. Навчально-виховний процес і психологічний розвиток дитини.-К.: 1989,.- с.426. 

5. Навіщо батькам ходити до школи / Упорядник М. Голубенко.-2-ге вид., стереотипне.-К.: Шк. Світ , 2008.-128с.

4.Рибальченко І.М. Супутник класного керівника.10-11 класи. -  Х.: «Основа».:2008.-с.220.

5. Рубінштейн С. Л. Проблеми загальної психології.-М.:1997.- с..349.

6.Сердюк Г.М. Педагогічний пошук класного керівника. -  Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2002.-120с.

7.Харченко С.Я. Робота соціального педагога з сім’ями. -2-ге вид.-Х.: «Основа», 2012.-111с.